1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00). За 12 годин до дослідження слід виключити: • прийом алкоголю; • куріння; • прийом їжі; • обмежити фізичну активність; • виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах); 2. Вранці, в день забору крові можна випити воду. 3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії; 4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень; 5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.
Трихомоніаз (трихомоноз) – не вірусне інфекційне ураження, що викликається вагінальною трихомонадою. Більшість інфікованих навіть не підозрюють про наявність інфекції, оскільки захворювання дуже часто протікає без помітних симптомів. Урогенітальний трихомоніаз викликає Trichomonas vaginalis – трихомонади, які паразитують в організмі людини. Найпростіші організми найкраще розмножуються та розвиваються в кислому середовищі (рН від 5,5 до 7,5) при температурі 35-37 градусів за Цельсієм. Трихомонада переходить від зараженої людини до здорової під час статевого контакту. У жінок найбільш часто інфікованою областю є нижні відділи статевих шляхів (вульва, піхва, уретра, шийка матки). У чоловіків – уретра. Для трихомоніазу характерне ураження слизових оболонок, залоз і крипт сечостатевого тракту. Дуже рідко уражається слизова дихальних органів, мигдалин, прямої кишки. Ознаки трихомоніазу дуже схожі з клінічними проявами інших ІПСШ і можуть варіюватися від легкого роздратування до сильного запалення. Інкубаційний період захворювання складає в середньому 7-10 днів. Симптоми трихомоніазу можуть почати проявлятися в період від 5 до 28 днів після моменту зараження. Симптоми трихомоніазу у гострій і підгострій стадії: • рясні виділення, які можуть бути білими, жовтими або зеленими з неприємним рибним запахом; • печіння та свербіж в області зовнішніх статевих органів, всередині статевого члена; • тяжкість внизу живота; • хворобливе сечовипускання; • дизурія; • діспареунія; • набряк статевих губ; • печіння після еякуляції; • порушення сну. Кольпоскопія виявляє місцеві ознаки запального процесу. Трихомоніаз викликає розвиток вагініту, уретриту, циститу, епідидиміту, простатиту. Діагностика трихомоніазу обов'язково повинна включати мікроскопічні дослідження у жінок, посів сечі або мазка з уретри – у чоловіків. • Позаматкова вагітність • Безпліддя • Передчасні пологи • Зараження немовляти • Аднексит • Цервіцит • Ендометрит • Дисплазія шийки матки (у жінок) • Простатит • Епідидиміт • Стриктура уретри (у чоловіків)
