1. Протягом трьох годин утриматися від сечовипускання. 2. Протягом трьох діб утримуватися від статевих контактів. 3. Протягом 14 днів не брати антибактеріальні препарати. 4. Жінкам протягом трьох днів виключити: • спринцювання; • постановку вагінальних свічок, мазей, тампонів; • матеріал не можна здавати під час менструації (тільки через три дні після її закінчення).
Уреаплазмоз (уреаплазма) Уреаплазмоз належить до захворювань, що передаються переважно статевим шляхом. На них однаково часто хворіють представники обох статей. Найчастіше інфекція виявляється серед людей 15–30 років (під час підвищеної сексуальної активності). Носійство не супроводжується будь-якими симптомами, та уреаплазми виявляються лише під час проведення лабораторних досліджень. Хронічний уреаплазмоз триває понад 2 місяці. Уреаплазмоз провокують два види уреаплазм — Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum. Причини виникнення уреаплазми пов'язані з зараженням цими мікроорганізмами в процесі статевих контактів. Нерідко інфікування супроводжується дисбактеріозом (у 80 % випадків) та мікст-інфекцією (додатковим зараженням трихомонадами, вірусами герпесу, хламідіями, гарднереллами тощо). Уреаплазма здатна передаватися від матері до плода внутрішньоутробно або під час проходження дитини родовими шляхами. Від запального процесу у разі розвитку уреаплазмозу у чоловіків найбільше страждають уретра, сечівник, передміхурова залоза, яєчка та їхні придатки, у жінок — піхва та матка з придатками. Тривалий перебіг цієї інфекції може призводити до зміни сперматогенезу, збоїв овуляції та безпліддя. Також уреаплазмоз небезпечний під час вагітності та може спричиняти її ускладнення та невиношування плода. Найчастіше вперше уреаплазмоз у чоловіків проявляється симптомами уретриту, які можуть спонтанно зникати на деякий час і знову з'являтися. Під час тривалого перебігу та відсутності лікування інфекція може призводити до розвитку простатиту, орхоепідідіміту та їхнього ускладненням (безпліддя, порушень потенції, хронічних болів) У жінок уреаплазмоз може призводити до таких патологій: сепсису; аднекситу; безпліддя; перитоніту; ендометриту; сальпінгоофориту; хронічного тазового болю; позаматкової вагітності. Для проведення лабораторної діагностики уреаплазмозу можуть застосовуватися такі методики: • ПЛР; • тести РІФ та ІФА; • серологічні дослідження; • мікробіологічні аналізи; • методика генетичних зондів. Найбільш інформативним методом виявлення уреаплазм є метод ПЛР.
